МК Мурованокуриловецька
селищна рада

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

 

 

     Муровані Курилівці – селище міського типу ( з 1956 року).

 

Розташовані на берегах річки Жвану, притоки Дніпра, за 105 кілометрів від обласного центру.

 

Населення 6,000 тис. чол., площа – 1095,6 га.

 

Муровані Курилівці – адміністративний центр району. Територія району складає 886 кв. км., що  становить 3,4 % території області.

 

Населення – 31,132 тис.чол, що складає 1,9% населення області. У районі 60 населених пунктів підпорядковані 1 селищній раді та сільським радам.

 

  В аграрному секторі функціонує 34 товариства з обмеженою відповідальністю, 14 приватних підприємств, 37 селянсько- фермерських господарств, 3  акціонерні товариства.

 

Площа сільськогосподарських угідь  району складає 88,647 тис. га.

 

У районі 36 загальноосвітніх шкіл та 2 школи-інтернат, школа естетичного виховання, Михайловецький аграрний ліцей, центральна районна лікарня, 3  дільничні лікарні,  районний  будинок культури та 45 сільських  закладів культури клубного типу,  центральна районна бібліотека та  районна бібліотека для дітей, 35 сільських бібліотек – філіалів, дитяча  юнацько-спортивна школа.

 

Діє  Мурованокуриловецький завод  мінеральної води « Регіна».

 

 

 

                                

                            ГЕРБ  смт. МУРОВАНІ КУРИЛІВЦІ

 

 

 

 

 

     Автори герба: Георгій Мельник, Юрій Савчук, Юрій Легун.

 

Народ, що герб священий має,           То шлях  в духовність, віра світла.

Довіку в пам’яті не згасне,                Щит більше, аніж на третину,            

Бо герб у символах єднає                    Немов  зелений ліс вкриває.

Давно минуле і сучасне.                      В тім лісі – джерело « Регіни»,

Він і в Курилівцях існує                    Неначе сонце,  золотом сяє.

У вигляді щита міцного.                   Мур срібний. Це йому віками

Народний рух символізує                          У нас судилося стояти.

Як захист від усього злого                         А ми – Муровані! Ми – камінь!

Глава червоная вмістила                   І нас нікому не здолати.

Стрілу, поламану стрілою;               Куриловецький герб, що нині           

Назавжди з чорним покінчили,           Створили ми на добру  згадку,

З кровопролиттями, з війною.          Прийми у спадок як святиню,

А друга вістрям переможно             Шануй, пишайся ним, нащадку!

Уверх спрямована, до світла.                            

                                                                                                                                                                     Олена ДОРОШ

 

ОПИС ГЕРБА

 

 

     В зеленому полі золотий будинок зведений на мінеральному  джерелі       « Реґіна», під ним срібно зубчата кам’яна стіна.

     Червона глава  вміщує зображення двох стріл чорного та  золотого кольору  розташованих навхрест, при цьому остання мовби на   льоту перебиває  першу.

 

                                          СИМВОЛІКА ГЕРБА.

 

 

     Дві стріли чорного та  золотого кольору  розміщені  навхрест так, що остання мовби перебиває першу символізують історично прикордонне розташування  Мурованих Куриловець, яким в різні епохи  доводилось відігравати роль охоронця та першого оборонця Подільського краю, уособлюють військову  вправність виявлені при цьому.

     Золотий будиночок, зведений на  мінеральному джерелі « Регіна», промовляє про  Муровані Курилівці, в яких  розташовано завод по розливу столової води « Регіна», як  місцевість відому своїми мінеральними джерелами, « Регіна», промисловий розлив якої триває вже близько століття, здобула  широке визнання не  лише на Поділлі, а й  далеко за його межами.

Срібна стіна передає фрагмент кладки кам’яного муру й символізує архітектурну та  історико- культурну   особливість містечка -  широкого використання каменю у будівництві житла та огорож, що знайшло своє відображення у  назві селища, а також  вказує на залишки кам’яної стіни  циклопічної кладки, яка  свідчить про  давність  заселення цієї місцевості.

Внесення до  герба  містечка зображення мурів робить його гербом                          « гласним», тобто таким, який своєю емблемою вказує на  назву  поселення.

Зелений колір щита символізує багатство Мурованокуриловецької землі парками, садами, лісами,  мирну працю на ній, надію на  свободу, за яку пролито кров не одного  покоління.

Червоний -  виявлені при цьому  хоробрість та мужність. Золотий  та срібний кольори  традиційно  уособлюють добробут  щедрість, багатство, вірність, лицарство.

  

 

 

                                   

                                    ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГЕРБ.

 

 

1.      Герб Мурованих Куриловець є історичним символом селища, його  візитною карткою.

    Еталон   герба у авторському виконанні  зберігається у селищній раді.

     Зображення герба знаходиться:

 

     - у приміщенні виконкому селищної ради;

     - на центральних шляхах при  в’їзді до селища, місцевому транспорті;

     - у приміщеннях РБК, бібліотеки. музею, шкіл.

 

2.      Допускається використання зображення герба як елемента святкового  

     оформлення селища під час  урости стих церемоній та свят.

     Виключне право на використання герба  належить    

     Мурованокуриловецькій селищній раді.

 

 

3.      Не допускається без спеціального дозволу селищної ради використання  

     герба у випадках непередбачених цим положенням.

     Підприємства, установи та  організації селища можуть  користуватися 

     лише затвердженим  зображенням герба і тільки з дозволу виконкому

     селищної ради.

 

 

4.      Контроль за дотриманням цього  положення покладається на виконком      

      Мурованокуриловецької селищної ради. 

 

 

 

                         ХТО І КОЛИ ЗАСНУВАВ МІСТЕЧКО.

 

     Багато джерел  вказують на те, що місцевість, в якій  розташоване містечко Муровані Курилівці, була здавна  заселена людьми, - принаймні, з часів  Трипільської культури.

     Деякі  дослідники вказували на  існування у Курилівцях стіни  «циклопічної кладки», але це  твердження  необхідно вважати  помилковим, оскільки натурні дослідження довели, що за таку  приймали просто дуже суху кладку ХVI- XVII століття.

     Виходячи з  друкованих матеріалів, в самому містечку  археологічні дослідження не проводились.

     Щодо назви і  виникнення села, а тепер містечко Муровані Курилівці, зафіксовано  легенду, згідно якої у  цьому селі була  резиденція  легендарного  роду Чурилів.

     На даний час письмові джерела не дають можливості ані підтвердити, ані  спростувати  цю легенду.

     Не безпосередньо  цю легенду  підтверджує розповсюдженість на  Півдні Поділля назв населених пунктів, що походять від корення « Чурило».

     Датою заснування містечка прийнято вважати 1493 рік. Тоді воно називалося Чурилівцями – по імені першого поселенця козака Чурило.

     Саме він спорудив на лівому березі річки Жван  перше житло. З часом, шляхом  асиміляції, назва  Чурилівці  переросло в Курилівці.

     Мурованими вони стали в  XVI ст., коли на схилі річки Жван був зведений кам’яний замок, мурований з місцевого вапняку.

     В « Реєстрі  подимного воєводства Подільського» згадується населений пункт з такою назвою. Але оскільки існує ще кілька сіл з  подібною назвою, важко  стверджувати, що йдеться про Муровані Курилівці.

     Документ, що   датується 1553 роком, вже напевно стосується власне цих Куриловець, оскільки в ньому згадано навколишні села. Але, судячи з цього документу, Курилівці в цей час  незначне і сильно спустошене село, що цим документом підтверджується у власності Георгія Язловецького.  Те, що Курилівці були  невеликим  населеним пунктом, підтверджує також статистика  XVI століття.

     Лише з побудовою міцної фортеці і, можливо, замку, Курилівці стають значним населеним пунктом, про що згадується в 1659 році.

     Письмових даних про замок і фортецю, фрагменти якої   збережено досі, в процесі дослідження не виявлено. Відомо, що до  розподілів Польщі власники маєтку Косаківські збудували на місці замку якусь житлову споруду,  письмових даних про яку на жаль не  виявлено.

     У 1805 році  граф С.Комар на місці старого замку спорудив новий палац у стилі  бароко, було  споруджено кам’яний міст через річку Жван.

А в 1814 році відомий  паркобудівничий  Д.Макклер заклав поряд з палацом розкішний пейзажний парк ( саме палац і парк  збереглися до нашого часу і прикрашають селище).

     Макклер уміло  використав унікальні природні дані  Мурованокуриловецького ландшафта, проложив доріжки – алеї, зробив насадження, враховуючи великі природні скали.

     На господарськім подвір’ї садиби виділяється будівля старої конюшні               ( XVIII  ст. ) з високим  профілірованим із тесаного каменя  фронтоном і двома вікнами по обидві сторони дверей, оформлених  полочками з  невеликими кам'яними  жіночими головами.

 

 

 

     У 1849 р. у містечку,  зафіксовано   документами, пройшов  надзвичайно сильний град, який  наніс величезні шкоди фруктовим  деревам маєтку.

     При цьому мав, очевидно  сильно постраждати і парк, хоча  прямих згадок про це документ не дає.

     З документу 1855 р. відомо, що  парк і палац  прикрашали  чотири  гармати з часів наполеонівських  війн.

     До оздоби парку належала і так звана « кам'яна баба», яку було знайдено недалеко від містечка і встановлено в парку за наказом власника Н.М. Чихачова, який придбав маєток в 1868 році.Н.М. Чихачов – російський  військовий і  громадський діяч, контр-адмірал, учасник  російсько- турецької війни на  Балканах,  директор знаменитого товариства  пароплавства і торгівлі на Чорному та Азовському  морях, відомий  дослідник Далекого Сходу.

     Володів Чихачов містечком по 1917 р. За даними  теперішніх орендарів колишнього палацу, після 1917 р. в  приміщенні  квартирувала прикордонна військова частина, а в 1939 р. палац, будівлі приналежні до нього, та парк було передано під школу- інтернат, яка  знаходиться там й досі.

 

 

НАША  КОЛИСКА.

Сторінки історії.

 

     Давно  це діялось. Понад п’ять  століть тому. В ті далекі часи Україна, зокрема, Поділля та територія нашого району знаходиться у залежності від Литви і Польщі.

     Посилюється  феодальний гніт, особливо національний і  релігійний, процес  закріпачення основної маси населення – селянства.

     Збільшується кількість днів  панщини ( два і більше), податки натурою      ( зерно, мед, хутро) і грішми.

     Не припиняються  напади татар. Все це  змушує селян  постійно  міняти місця перебування.

     В кінці  ХУ століття на Україні й  на Поділлі формується козацтво. Козаки були насамперед оборонцями батьківщини, боролися з  наїздами татар і турків. У козацьких загонах шукали волі всі, хто не хотів  терпіти  кріпацького ярма.

     Козаки боролися разом з селянами і проти  кріпосницького  гноблення.

     Потужне  народне повстання восени 1492 року  під проводом Мухи охопило й Поділля. До  повстання  приєднались місцеві селяни,  запалали маєтки феодалів і шляхти.

     Саме в цей період легендарний  наш пращур за переказами  козак  Чурило спорудив на високому березі річки Жван  перше житло, а в 1493 році, як значиться в писемних  джерелах, таких будівель було вже 9.

     З північного заходу поселення було захищене стрімкими берегами річки, а з інших  боків -  дрімучим лісом.

     У 1565 році жителі Мурованих Куриловець потрапили у  кріпосну  залежність від  феодала  Поляновського. Кріпаки відбували непосильну панщину, зводили навколо села оборонні споруди. У  другій половині ХУІІ смт. Муровані Курилівці стали досить укріпленим населеним пунктом. Жителі селища були свідками і учасниками  визвольної війни  українського   народу проти іноземного поневолення ( 1648 – 1654 р.р.) під керівництвом Богдана Хмельницького.

     На  Поділлі діяли видатні його сподвижники – Максим Кривоніс, Іван   Богун, Данило Нечай.

     Визвольна війна українського народу привела до возз’єднання Лівобережної України і Києва з Росією, до послаблення феодального гніту.

     Правобережна Україна, в тому числі і наш край, згідно договору  залишився під владою Польщі.

 

     Влітку 1672 року на Поділля вторглися турецько-татарські  війська.  Становище населення нашого краю ще більше погіршало. Тривали постійні грабежі. Сотні молодих людей,  забирали в  ясир ( полон) і гнали в Туреччину, а там продавали в рабство.

Турецьке панування було нестерпно  жорстким. Чисельні  ватаги татарських головорізів  нападали на  поселення і  нещадно грабували, руйнували і палили їх.

     За роки турецького іга  наш край, як і все Поділля,  перетворилися в суцільні руїни. Це був найтяжчий період для нашого краю. Він  обезлюднів, занепали  ремесло, торгівля, сільське господарство. Недарма цей період в історії України назвали «  Руїна».

     В 1699 р. закінчилось панування Туреччини на Поділлі.  Засилля  польських феодалів і шляхти,  національний гніт,  намагання  скатоличити місцеве населення супроводжувались впродовж майже всього ХУІІІ століття.

     І все ж цей час  стає помітним деяке піднесення господарства краю. У 1775 році Муровані Курилівці стали містечком з правом влаштувати два ярмарки на місяць.

     Наприкінці ХУІІІ ст. Муровані Курилівці прибрали до своїх рук  шляхтичі Косаківські. Після возз’єднання Правобережної України з Росією  ( 1793 р.)  власниця маєтку графиня Катаріна Косаківська відмовилась   присягнути на вірність  Катерині ІІ. ЇЇ маєток конфіскували й передали поміщикові О.Комару.

     У 1842 році став до ладу цукровий завод, де працювала сільська  біднота, що терпіла гніт не тільки від  поміщика, а й від  орендаря – капіталіста. Однак більшість населення  Мурованих  Курилівці у ті часи займалася землеробством, садівництвом. Садоводи славились вирощуванням високоякісних сортів яблук і груш. Частина жителів працювала на різних  будовах містечка, займалась ткацтвом. кравецтвом,  шевством, гончарством. Через  містечко проходив поштовий тракт Могилів- Нова Ушиця – Кам’янець  - Подільський, у містечку діяла поштова станція.

     В кінці ХУІІІ- на початку ХІХ ст. у  Мурованих Курилівцях руками  кріпаків, народних умільців зведено розкішний поміщицький палац, закладено парк  фруктових та декоративних дерев, насаджено тополеві алеї по  обидва боки дороги, споруджено кам’яний міст через річку Жван. Все ще робили кріпаки, які злидарювали. В містечку не було жодної школи, медичного закладу. Зате активно діяли дві церкви.

     З 1861 року Муровані Курилівці стали центром Мурованокуриловецької волості Урицького повіту. В 1865 році тут проживало 2549 чоловік, було 326 дворів. В цей же  час було скасоване кріпосне право. За своє                            « звільнення» вони мали внести великий викуп – протягом 49 років щорічно виплачували по 3724 крб, що втроє перевищувало  тодішні ринкові ціни на землю. Їм  відводили найгірші землі, розташовані далеко від села, позбавлені лісу, водопоїв, пасовиськ.

 

     Наявність цукрового заводу та  інших промислових підприємств певною мірою позначилася на  розвитку освіти. В 1861 році у  Мурованих Курилівцях відкрито  парафіяльну школу,  а в 1863 році -  однокласне народне училище. В 1889 році в ньому вчилися під наглядом одного

 вчителя та попа 104 учні.  На  утримання училища уряд відпускав лише 196 крб. на рік.

     Трохи пізніше, у 1898 році, відкрито церковно-приходську школу грамоти для дівчаток.

     Щодо старих приходських церков, то відомо лише про ту, яка  передувала сьогоднішньому храмові. Вона була дерев’яна, три купольна, з окремою дзвіницею. Рік її побудови, 1781, зазначений над дверима, але закладена вона набагато раніше і будувалась довго.

     У 1885 р. церква була розібрана, а її матеріал використали на побудову нової. Будівництво нової церкви на кошти прихожан, казни і поміщиків Комара та Чи ханова закінчено в 1889 р. Вона була кам’яна, разом із дзвіницею, п’ятикупольна, з великою кількістю зовнішніх архітектурних прикрас. Вартість будівництва тоді складала 26000 крб., освячена на честь Різдва Святої Богородиці.   Іконостас одноярусний, позолочений, з іконами візантійського мистецтва. У ній  знаходилася цінна ікона  Тихвінської Божої Матері, пожертвувана поміщицею Лихачовою.

 Для підготовки  спеціалістів нижчої кваліфікації у  галузі сільського господарства та  промислово-кустарного виробництва у Мурованих Курилівцях 1899 року відкрито сільську ремісницьку  навчальну майстерню з 3- річним строком навчання. У школах  здобували освіту переважно  синки й дочки  заможних батьків. Діти бідняків через нестатки не мали можливості вчитися, вони залишалися  неписьменними.

     На кінець ХІХ ст. у Мурованих Курилівцях працювали механічна та міднеплавильна майстерні,  три водяні млини. В містечку було 120 ремісників.

     На початку ХХ сторіччя в Мурованих Курилівцях налічувалося 4730 мешканців.

     Більшість  із них займалися хліборобством, ремісництвом, У містечку діяв православний собор, 8 єврейських молитовних будинків, 16 крамничок.

     Муровані Курилівці поступово відбудовувались.

     В пореформені часи у Мурованих Курилівцях відбувається інтенсивний процес розташування селян. Із  загальної кількості 4 тис. десятин землі близько 3 тис.  належало поміщикові, церкві та місцевим багатіям.

     Тим  часом зростало число безземельних і малоземельних господарств. 75 % загальної кількості дворів або не мали землі, або ж  користувалися невеликими ділянками. Нестача  землі була головною причиною того, що селяни орендували або купували її у поміщика. Не маючи можливості своєчасно сплачувати борги, вони розорялись, а їхні наділи  привласнювали.

     Під час першої  російської буржуазно-демократичної революції трудящі Мурованих Курилівців активно  боролися проти експлуататорів.

27-28 травня 1905 року сезонні робітники на цукровому заводі припинили роботу вимагаючи  підвищити заробітну плату. Страйк проходив організовано. Поміщик Чихачов  викликав загін поліції. Страйкарів топтали кіньми, били нагаями, а 7 організаторів цього виступу було заарештовано й кинуто до в’язниці. У серпні того ж року серед  жителів розповсюджувалися революційні листівки, прокламації із закликом боротися проти класових ворогів.

 

     У тяжких умовах  реакції трудящі Мурованих Курилівці продовжували боротьбу. 27 травня 1908 року, озброївшись кийками та палицями, селяни самочинно пасли свою худобу на поміщицькій землі. 5 червня цього ж року   багатьох селян заарештували і  кинули до в’язниці.

     1910 року в Мурованих Курилівцях  проживало 4730 чоловік. Більшість населення займалася  хліборобством, ремісництвом. Чимало жителів працювало на промислових підприємствах, з них 510 – на  цукровому заводі.

     На  дуже низькому рівні було медичне обслуговування трудящих. Медичний пункт, де працювали один фельдшер та санітарка, був розрахований лише на  робітників і службовців цукрового заводу. Решта жителів  містечка  лишалася без будь- якої медичної допомоги.

     До революції у Мурованих Курилівцях було лише дві невеликі  крамнички, в яких жителі могли купувати гас, сіль,  хомути, дьоготь та інколи – ситець і хустки.

              У період підготовки Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі не раз  виступали проти експлуататорів. Вони боролися за землю, за кращі умови праці. В серпні 1917 року  відбувся виступ трудівників цукрового заводу, які вимагали від адміністрації  підвищення заробітної плати. Поміщик викликав поліцію, учасників виступу було покарано.

     Звістка про жовтневий  більшовицький переворот у  Петербурзі дійшла до Мурованих Куриловець у листопаді 1917 року. У грудні відбувся мітинг, на якому до присутніх звернувся з промовою представник 80-ої армії. Він

говорив про перемогу збройного повстання у Петрограді та утворення Радянського уряду. Промовець повідомив, що  робітничо-селянський уряд ухвалив  передати всю землю селянам,  припинити імперіалістичну війну.

     Радянську владу в  Мурованих Курилівцях проголошено в лютому 1918 року. Створений революційний комітет  очолив місцевий житель В.І.Кампанський. Почалося будівництво нового життя.

     Проте Радянська влада проіснувала недовго.

     У березні 1918 року Муровані Курилівці  окупували австро-німецькі загарбники. Вони жорстоко  знущалися  з радянських людей, а в травні вбили В.І. Кампанського. Під час його похорону відбувся  мітинг, учасники якого співали « Марсельєзу». Трудящі вели активну боротьбу проти окупантів. Під керівництвом  представника  губернської підпільної  більшовицької організації   Гоголя у серпні 1918 року в Мурованих Курилівцях  організували партизанський загін.

Народні месники нападали на  німецькі  гарнізони, гетьманські війська, що охороняли  поміщицькі маєтки, робили наскоки на окремі ділянки  залізниць, перешкоджали  окупантам вивозити хліб, худобу та інше  народне добро в Німеччину. Особливо відзначався у цих боях місцевий селянин А.Тихолаз. Він проводив агітаційну роботу серед селян, закликав трудящих до збройної боротьби. Окупантам вдалося  схопити відважного революціонера  і  стратили його.

 

     Коли з України вигнали австро-німецьких окупантів, владу в Мурованих Курилівцях  захопили  ставленики петлюрівської директорії. У січні 1919 року під керівництвом місцевого селянина С.К.Буркатого було створено підпільну бойову групу з 12 чоловік. Вона вела боротьбу проти петлюрівців, нападала на окремі військові з’єднання  націоналістів, що  відступали  під натиском Червоної Армії.

     За активною допомогою загону на  початку квітня 1919 року частини Червоної Армії  визволили Муровані Курилівці від петлюрівських банд. Відновилася Радянська влада. Проте  через кілька місяців до населеного пункту знову вдерлися петлюрівці. В кінці березня 1920 року війська 14-ої радянської армії  визволили Муровані Курилівці від ворога.

     З травня по липень та з жовтня по  12 листопада 1920 року містечко було  окуповане  білополяками. До Мурованих Курилівці прибув уповноважений політвідділу 14-ої армії по  організації Радянської влади у визволених районах .

 Створили ревком. Він гуртував  трудящих на боротьбу проти   куркульських банд,  здійснював мобілізацію  військовозобов’язаних. Конфісковану поміщицьку землю було передано в  користування селянам, для  радгоспу виділили 150  десятин.

     З 1 вересня 1920  року у чотирирічній трудовій школі почалося безплатне навчання дітей, відкрилися клуб, бібліотека, медичний пункт.

     5 вересня у клубі відбулася волосна конференція трудящих. У резолюції, одностайно ухвалений конференцією, говорилось, що тільки Радянська влада послідовно захищає інтереси трудового народу, тому трудящі  будуть за неї боротись до переможного кінця.

     Ще раз жителя Мурованих Курилівці  опинилися в окупації  білопольських інтервентів і петлюрівців, але вже 12 листопада їх остаточно  визволили частини 8-ої кавалерійської дивізії Червоного козацтва.

     З кінця 1920 року Муровані Курилівці – волосний центр Ново-Ушицького повіту. Тоді тут було понад 4 тис. населення, тисяча дворів. Трудящі приступили до будівництва  нового життя. 15 квітня 1921 року створено комуністичний осередок. У травні 1921 року відбулися перші вибори  Мурованокуриловецької сільської ради, засновано КНС. У грудні 1922 року організовано  комсомольський  осередок.

 

 

     Під керівництвом комуністів у цей період почали  виникати різні форми кооперації. 1921 року організували 3 трудові товариства:  сільськогосподарська та 2 хліборобсько-тютюнові, було засновано трудову спілку вирощування цукрових  буряків.

1923 року створюється  Мурованокуриловецьким район Могилів-Подільського округу. Муровані Курилівці стали районним центром 1924 року, тут налічувалося 5415 чоловік населення. Виникнення Мурованокуриловецького району  сприяло дальшому  піднесенню господарства, розвитку культури.

     Почали з’являтися  паростки соціалістичних форм господарювання. В липні 1923 року організували ТСОЗ « Трудовик». Господарство об’єднало 10  найбідніших селянських дворів. Вони мали в своєму  розпорядженні 42 десятин угідь.

     Чимало зробило для залучення трудящих  до різних форм  колективного господарювання  ощаднопозичкове промислово- кооперативне товариство. що виникло 1 серпня 1923 року і об’єднувало дрібні промислові артілі: кустарів, землеробів, виноградарів, тютюнників. Того ж року почали працювати дві промислові артілі – по вичинці шкіри та виробництву м’ясних  продуктів. Успішно  розвивався  Мурованокуриловецьким радгосп -  зміцнювалась його  економіка, поліпшувалася родючість полів, підвищувалась продуктивність тваринництва. На  ланах  появились сільськогосподарські машини. За перші роки свого існування  радгосп  перетворився на зразкове  високо продуктивне  господарство.

     На досвіді радгоспу та перших  трудових  товариств найбільш свідома частина селян  переконувалась у перевазі  колективного господарювання. Згодом виникають ще ТСОЗи: 1925 року – « Праця»,  куди вступило 20 бідняцьких і середняцьких господарств, а в 1928 року – « Червоний повстанець», де об’єдналися 16 господарств.

     Перші кроки будівництва соціалізму на селі робилися в умовах гострої класової боротьби. У 1924 – 1925 р.р.  навколо Мурованих Курилівці  безчинствувала куркульська банда, вона готувала напад на районний центр. В її ліквідації поряд з населенням активну участь взяла частина особливого призначення.

     З 1929 року в Мурованих Курилівцях було вже п’ять ТСОЗів, які  об’єднували понад 150 селянських господарств. У серпні цього ж року ТСОЗи « Нове життя» і « Червоний  партизан» злилися. Навесні 1930 року в 4 ТСОЗах налічувалося близько половини селянських господарств і всієї 

земельної площі. В  1930 році всі ТСОЗи перейшли на статут  сільськогосподарської артілі. Почали діяти три колгоспи: ім. Ворошилова        «Переможець» та « 16-річчя РСЧА». У 1934 році було колективізовано 85,5 процентів селянських господарств, що обробляли 90 % земельної площі.

    

 

Велику роботу щодо об’єднання селян у колгоспи проводили  комуністи й комсомольці. Вони були  закріплені за кутками. Найбільш активними організаторами  перших колгоспів були комуністи Г.І. Мельник та  О.Ф.Голдинський.

     У справі організаційно-господарського зміцнення колгоспів та їх  технічного обслуговування значну роль відіграла створена у 1932 році Мурованокуриловецька МТС.

     З дальшим розвитком  економічного життя удосконалювалася структура  партійних органів: 1933 року було  створено при кущі колгоспів комуністичний осередок, який  працював під керівництвом політвідділу Мурованокуриловецької МТС.

     Великим  лихом прохопився поук раїні і нашому краї голодомор 1932-1933 років. Сталін і його  оточення мали на меті  зменшити чисельність українського народу, ослабити сили його опору.

     Але влада розробила ще й інші винищення українського народу. Одним з них було винищення української культури, церкви. розправа з інтелігенцією. 60 чоловік селища – жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору.

     Морок, страх і покірність стали володарами нашого краю.

     Нове « планове» винищування  українського народу проходило в 1937 році. Під приводом боротьби з ворогами народу так звані « трійки» без суду і слідства вирішували долю непокірних, часто за наклепом засуджували зовсім невинних до розстрілу або довготривалого заслання.

     За роки довоєнних п’ятирічок  зміцніла економіка колгоспів, зросли урожайність сільськогосподарських культур, поголів’я  великої рогатої  худоби. У Мурованих Курилівцях  працювали водяний млин, олійниця. В колгоспах виросли кадри  передовиків виробництва. Рільнича бригада Ф.А.Стороженка з колгоспу ім. Ворошилова виростила у 1939 році по                    25 цнт пшениці з га, стала  учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки. На весь район славилась своїми успіхами  трактористка Мурованокуриловецької МТС  М.І. Лісова. Вона  виконала у 1937 році своє виробниче завдання на 200 процентів.

     У 1934 році став до ладу маслозавод, який виготовляв вершкове масло та інші молочні продукти. Підприємства  живили струмом дві електростанції. Серед новобудов тих часів – двоповерхове приміщення середньої школи, бібліотека.

     Багато уваги приділялося  розвитку народної освіти, культури, охорони  здоров’я. Завдяки вжитим  заходам Мурованокуриловецька  школа стала кращою у районі.  При ній відкрили  інтернат, для чого виділили 4 будинки, побудували 2  майстерні, а також відкрили  піонерський клуб. 1937 року у Мурованих Курилівцях були вже 2 школи, де здобували знання всі діти

шкільного віку. Працювали рай сільбуд. 4  бібліотеки. Велике значення у вихованні  трудящих мала районна газета « Шлях колективіста», яка почала виходити з червня 1931 року. Значно поліпшилося  медичне обслуговування: спорудили новий пологовий будинок.  амбулаторію. У 1935 році відкрили дитячий садок.

     У червні 1941 року мирне життя порушив віроломний напад   фашистських загарбників. На  фронт пішли всі військовозобов’язані. Муровані Курилівці були окуповані фашистами 17 липня. В перші дні окупації загарбники створили тут концтабір, де катували радянських людей. Діти, старики й дорослі  вмирали від  знущань, голоду та  різних хвороб.                21 серпня 1942 року фашисти вивели з табору 1,5 тис. радянських громадян за два  кілометри від Мурованих Куриловець і всіх  розстріляли. Всього фашистські кати знищили близько 3 тис. чоловік.  Трудящі вели  нещадну боротьбу проти гітлерівців -  ховали хліб, ухилялись виконувати їхні накази, їхати на роботи до Німеччини. Восени 1942 року створюється  Мурованокуриловецька підпільна  антифашистська організація. Активними учасниками були жителі Мурованих Куриловець Т.К. Марущак- агроном, К.І.Нікель – дружина інструктора райкому КП (б)У. За  дорученням організації  друкувалися антифашистські листівки.

     В ніч з 10 на 11 листопада 1943 року група народних месників  позрізала телеграфні стовпи,  перервала лінію зв’язку  між Мурованими Курилівцями і Новою Ушицею. 14 січня 1944 року було організовано  партизанський  загін під командуванням С.Ф.Фролова й комісара І.С. Наконечного.

     У другій половині березня 1944 року наступаючі війська Червоної Армії почали  бої за Муровані Курилівці. Після запеклих боїв 25 березня війська 240 –ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту під командуванням Героя Радянського Союзу полковника Т.Ф. Уманського визволили Муровані Курилівці від фашистських загарбників. Першими  вступили сюди бійці, якими командував Герой Радянського   Союзу майор Ф.Ф. Ванін.

     На фронтах війни билися 600  жителів селища, 243 не повернулися в рідну домівку.

     Жителі Мурованих Курилівці свято шанують тих, хто віддав життя за їх визволення. на  братській могилі 92 воїнів споруджено меморіал слави.

     За 990 днів  окупації фашистські загарбники завдали великої шкоди:  130 чоловік вивезли на каторгу до  Німеччини, повністю  зруйнували підприємства місцевої промисловості, електростанцію, будинки середньої школи, редакції,  поліклініки, 175 житлових будівель,  міст через річку Жван.

     Почався  відбудовчий період, який був нелегким, не  вистачало робочої сили, будівельних матеріалів,  сільськогосподарських машин, насіння.

     Весною 1944 року поля обробляли переважно  коровами,  зерно сіяли вручну. Після війни у Мурованих Курилівцях було два колгоспи: ім. Ворошилова та ім. Тимошенка. В кінці 1957 року  вони об’єдналися в одне господарство ім. Н.Крупської, яке в грудні 1962 року  злилося з сусідньою артіллю « Росія» с. Верб овець.

     У 1956 році Муровані Курилівці  віднесено до категорії селищ міського    типу, що сприяло дальшому розвитку господарства,  піднесенню культури. За роки семирічки селище перетворилося на один з центрів харчової промисловості на  Вінниччині.

 Колектив маслозаводу 1968  року  достроково виконав річний план, виробив 5,8 тис. цнт масла вищого й першого сортів.

     Популярністю користується  продукція мінеральних вод « Регіна». Своїми  лікувальними якостями вона не поступається перед  Березовськими та трускавецькими водами. ЇЇ джерела і цілющі властивості були відомі ще до революції, навіть у  незначній кількості вода  вивозилася до європейських країн.

     У 1969 році розпочато  будівництво нового підприємства мінеральної води недалеко від джерела.  розташованого за 7 км від Мурованих Курилівці.

     Крім підприємств харчової  промисловості, у селищі працюють і ряд інших – районне об’єднання « Сільгосптехніки», « Міжколгоспбуд», комбікормовий завод. « Міжколгоспбуд»  спорудив  пило цех,  столярну, деревообробну, черепичну майстерні, цегельний завод.

     Деталі  поліпшується справа  народної освіти. У 1968 -1969 р.р. навчальному році в середній школі навчалося 855 учнів, працювало 47 вчителів. За педагогічну майстерність і  громадську роботу  вчителям Л.К.Заболотній та П.Є. Лавріненку присвоєно звання заслуженого вчителя Української РСР.

     У селищі працювала школа робітничої молоді, районна середня школа, працює школа-інтернат санаторного типу, відкрито музичну  школу.

     Кінець ХХ сторіччя по своєму вплинув на Муровані Курилівці. Поступово містечко виходить на новий етап свого розвитку.

     Розгорнулося будівництво великих масивів житлових будинків.

     На цей період припадає відкриття районної лікарні,  районного будинку культури «Жовтень», загальноосвітньої школи № 1, кінотеатру «Ювілейний» та ряд будівель соціально-економічного  призначення.

     На початку ХХ1 сторіччя, попри всі економічні негаразди, селище Муровані Курилівці живе і розвивається.

     Вагоме місце в розвитку економіки займають промислові підприємства. До числа провідних підприємств галузі входять Мурованокуриловецьким молочний завод ВАТ «Вінницямолоко», ВАТ «Мурованокуриловецьким завод мінеральної води «Регіна»,  споживче товариство «Шанс», ТОВ «Будматеріали»,  ТОВ «Анод» і ТОВ «Райдрукарня».

     Мурованокуриловеччина – розвинена структура освітніх, медичних та  культурних закладів.

     В селищі функціонує 2 загальноосвітніх школи та школа-інтернат, де навчаються 1146 учнів, діє одна юнацько-спортивна школа та Центр позашкільної роботи з дітьми та підлітками, школа естетичного виховання.

     Медичне обслуговування населення здійснює центральна районна лікарня, де працюють 46 лікарів та 137 медсестер, фельдшерів, лаборантів.

     До послуг населення районний будинок культури «Жовтень», де стало традицією проведення фольклорних народних свят, тематичних вечорів, обрядових свят.  Двом колективам «Жартівниця» та «горлиця» присвоєно звання «Народний».

Функціонує центральна бібліотека та районна бібліотека. Послугами центральної бібліотеки  користується 2580 користувачів.

     При бібліотеці діють молодіжний клуб правових знань «Молодь і право» та літературно-мистецьке об’єднання «Джерело».

     Є здобутки в галузі  фізичної культури і спорту.  Наші спортсмени – неодноразові переможці обласних, Всеукраїнських змагань з боротьби «Дзюдо». Для занять фізичною культурою і спортом в селищі діє стадіон.

     Працювати, допомагати людям, підтримувати їх – таке завдання сьогодні стоїть перед керівництвом Мурованокуриловецької адміністрації.

Із березня 2005 року  Мурованокуриловецьку районну державну адміністрацію очолює Володимир Артемович Ревуцький. За досвід і професіоналізм у гуманітарній сфері нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти України, лауреат премії Вінницької обласної державної адміністрації «За досягнення у гуманітарній діяльності».

І сьогодні Володимир Артемович докладає максимум зусиль для розвитку району, старається зробити все, щоб люди були забезпечені роботою, заробляли на гідне життя і відчували себе соціально захищеними.

     Із квітня 2006  року селищним головою обрана Цибульська Галина Миколаївна. Найбільша Ії мрія – зробити Муровані Курилівці зразковим селищем, щоб гості, які до нас приїзджають, милувалися його спорудами, зеленими заквітчаними вулицями і скверами.

     У ХХ1 сторіччі  розвиток Мурованих Куриловець залежатиме від унікальних багатств надр його околиць. Давно відома прекрасна лікувальна вода «Регіна», яка вважається візитною карткою Вінниччини і славиться своїми чудо-властивостями. Ті, хто її пив, обов’язково відчули оновлення сил та здоров’я, а також зрозуміли, що це безцінний подарунок природи.

На сьогоднішній день на підприємстві працюють дві лінії розливу – Барського виробництва та польського. Реалізується вода поки що в межах України.

     Сьогодні в селищі підростає нове покоління, багато обдарованих, талановитих людей, які своїми зусиллями та плідною працею побудують прекрасне майбутнє,  які впишуть гідні сторінки в історію Мурованокуриловеччини.

    

 

 

                          ПРЕКРАСНИЙ КРАЙ - ХОРОШІ ЛЮДИ

     Мурованокуриловеччина є окрасою подільської землі. Це давня земля хліборобів і ремісників, козаків і поетів, художників і вчених.

     Незабутні сторінки вписали жителі Мурованокуриловеччини в  літопис Великої Вітчизняної війни. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно уродженцю с. Петримани Горенчуку Феодосію Івановичу. Такої ж нагороди удостоєний і уродженець с. Лучинець Боднар Георгій Герасимович.

У складі Таманського жіночого авіаційного полку громила ворога уродженка с. Наддністрянське Євдокія Яківна Рачкевич. Підполковник у відставці, вона біла першою жінкою в Радянському Союзі, що закінчила військову академію.

 

     Дарувала нам доля заслужених учителів республіки, Ларису  Климентіївну Заболотну та Петра Євдокимовича Лавриненка, заслуженого лікаря республіки  Надію Михайлівну Печенюк. Ученого в галузі металургії, лауреата державної премії України  Мирона Яковича  Меджиборського,  українського  фотомитця, заслуженого журналіста УРСР з 1937 р Давидзона Якова Борисовича, українського вченого в галузі матеріалознавства й електрозварювання, академіка  АН України з 1978 року

Дудка Данила Аркадійовича, доктора біологічних наук, професора Одеського університету Семенюка Ніну Авер’янівну. В селі Ягідне народився відомий художник України Коновалюк Федір Зотикович, його мистецькі полотна гідно прикрашають картинну галерею районного будинку культури.

     Добрими і трудолюбивими людьми пишається Мурованокуриловецька земля. Це наші письменники-земляки, серед яких Ганна Чубач, Станіслав Чернілевський, Василь Гарвасюк, Никанор Зубицький, Володимир Мельник, Оксана Шалак, Микола Шпакуватий, Петро Гордійчук, Олена Дорош.

     Їхня творчість звеличує  і оспівує велич і красу рідного краю – Мурованокуриловеччини.

 

 

 

                                   Л і т е р а т у р а : 

1.     Малахов Д.В. По Восточному Подолью. М.,1988-с.66.

2.     Полольские Епархиальные ведомости – Каменец-Подольский.

3.     Історія міст і сіл Української СРС, Вінницька обл.. – К., 1972.

4.     Гордість поділля і Путівник,  Одеса, 1979 – с.89.

5.     Пам’ятні місця Вінниччини: Путівник – Одеса, 1968 с.65.

6.     Наша колиска «Наше Придністров’я» 1993 №__.

 

 

 

  

 

                                    ОСВІДЧУЮСЬ  В  ЛЮБОВІ

 

                       Муровані Курилівці,

                       Подільський дивний край.

                       Одна з перлинок вінницьких,

                       Земний маленький рай.

 

                       На пагорбах високих,

                       що тонуть у садах,

                       Живе блаженний спокій,

                       Мов безтурботний птах.

 

                       В’юнка маленька річечка

                       Сховалася в лозі,

                       Немов блакитна стрічечка,

                       Заплетена в косі.

 

                       Туман клубами білими

                       Пливе хтозна-куди.

                       Сумують верби, схилені

                       До самої води.

 

                       Курилівці Муровані

                       Про вас пісні свої,

                       Співають солов’ї.

 

                       Вам осінь заворожена,

                       Чаклунка золота,

                        Рахує дні народження,

                       Століття і літа.

 

                       Повік не знайте відчаю,

                       Ні горя, ні біди.

                       В любові вам освідчуюсь,

                       Ви в серці назавжди.

 

                                                                      О. Дорош